Пам’ятай про Крути!

Категорії розділу

Мои статьи [6]
Статті користувачів [0]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Логін:
Пароль:

Каталог статеї

Головна » Статті » Статті від ZAMPOLITа » Мои статьи

З ФАШИСТАМИ ПРОТИ КОМУНІСТІВ?
ЗНАЄТЕ БАЙКУ КРИЛОВА ПРО ВОВКА І ЯГНЯ? - ТО ПОСЛУХАЙТЕ

З ФАШИСТАМИ ПРОТИ КОМУНІСТІВ?

Таку проблему взявся роздлубати в московському журналі “Оґоньок” від 15 травня 2008 року журналіст Єфім Барбан. Не часто можна знайти в російській пресі публікації про участь росіян в ІІ Світовій війні по стороні Гітлерівської Німеччини. Загалом дещо відомо тільки про армію Андрея Власова - Русскую Освободітєльную Армію (РОА). А справді вже осіннью 1942 року в німецькій армії служило понад мільйон русскіх, а в 1944 році понад два мільйони русскіх носило німецькі мундири. Пише Є.Барбан. Він називає такі російські формації на службі в гітлерівській військах:
Русская Освободітєльная Армія (РОА), яка налічувала біля 800 тисяч солдатів.
Російський Корпус – Russisches Schutzkorps Serbian, створений з російських емігрантів, воював в Югославії з партизантами Броя Тіти, налічував 17 тисяч солдатів.
Козацькі формації ген. Пётра Краснова і Сєрґєя Павлова та інших, що входили до Waffen SS, складалися з полонених ЧА і емігрантів, вцілому бля 60 тисяч солдатів.
Перша Російська Народная Армія - Division Russlan в складі Вермахту під командою ген. Бориса Смисловського-Артура Гольнстона - 6 тисяч солдатів. Мала вона статус союзної армії і воювала під російським національним прапором.
Русская Освободітєльно-Народная Армія (РОНА), полк. Броніслава Камінського, від 1944 року І-ша Россійська дивізія SS, яка. брала участь в погромі Варшавського повстання 1944 року.. Стан біля 12 тисяч солдатів.
Hilfswilliger, - добровольчі допоміжні відділи Вермахту, створені на окупованих територіях СССР, загалом біля 600 тисяч
Очевидно Є.Барбан не згадує про росіян, цивільних службовців в німецькій адміністраці на окупованій території СССР і по всій Європі., - дольметчерів тощо. Також зрозуміло, про що згадує автор, що в тій чи іншій формації були і не росскіє, але це не змінює самого факту, що то були русскіє війська в гітлерівській армії, а тих, не русскіх, була мала сльозина.
Характерне, що Є. Барбан жодної русскої військової формації у Вермахті не називає ані бандами, ані зрадниками, він в якійсь мірі старається оправдвти їх.
Постать Б. Смисловського вартує окремої уваги. Син графа з Тєрріоків (Зєлєньоґорск), закінчив корпус кадетів ім. Катерини ІІ, по большовитськім перевороті вступив до армії ген. Дєнікіна, (прах якого В.Путін спровадив до Росії зо всіма військовими почестями), а тоді виїхав через Польщу до Німеччини. В Кonigsberg-u (Калінінґраді) закінчив військову школу генерального штабу Німеччини і там працював, ставши агентом Абвери Вільгельма Канаріса. Гітлер відзначив його високою військовою нагородою - орденом. Б. Смисловський був конкурентом супроти А. Власова, як монархіст не пішов на співпрацю з ним. В 60-х роках ХХ ст. Він був радником генерального штабу ФРН. Помер 1988 року і похований в Вадуз, столиці Ліхтинштейну.
В травні 1980 року в селі Schellenberg в Ліхтенштейні, маленькій державі, що між Швайцарією і Австрією, відкрито врочисто пам”ятну таблицю-обеліск в честь врятованих російських солдатів І-ї Російської Народної Армії. В урочистостях брав участь князь Ганс Адам, прем”єр Ліхтенштейну та вже 83-літній сам Борис Смисловський. І Москва не протестувала. При цій нагоді Є.Барбан, закінчуєючи свою публікацію про русскіх в службі німецьких фащистів, пише: “Цей обеліск стався не лише символом трудних і жорстоких часів, але також вшануванням пам”яті тих двох мільйонів русскіх, “жертв Ялти”, виданих аліантами кровожадному сталінському рижимові”. Як бачимо, він їх не називає зрадниками родіни, ані фашистами, чи колаборантами.
Щож, дійсно, жаль всіх жертв сталінського режиму, в тому і виданих західніми аліантами. Але питання: всі ці два мільйони русскіх в німецьких військових мундирах воювали проти Росії-СССР і проти народів поневолених нацизмом, проти національно - визвольних рухів в Європі. Об”єктивно, - проти Об”єднаних Націй., незалежно від їх політичних мотивів. Жоден народ Європи, поневолений Гітлером, якби ми не міряли, не подав йому такої допомоги військовою силою, як самі русскіє, воюючи разом з Вермахтом проти власного краю і інших народів. Безперечно, серед інших народіва були також політичні сили чи окремі люди, які колаборювали з гітлерівським режимом, в тому і службою в армії. Але маштаб явища ніяк не можна порівняти з російським, бо становить 0,00...%. Є.Брбан старається оправдати масову службу чи колаборацію русскіх в німецьких військових і каральних формаціях прагненням боротьби з комунізмом чи сталінізмом, приводячи думку Б.Смисловського: з Німеччиною поконати Сталіна, а опісля з аліантами викінчити Гітлера. Тоді, чому Москва не акцептує такого думання інших? А В.Путін показує пальцем на інших, зокрема на українців і Прибалтів, він добре засвоїв науку випливаючу з байки Крилова - “Вовк і ягня”. Така кремлівська мораль. Розумійте, народи!
Треба вважати, що стаття Є.Барбана, як і Історія РОА А.Солженіцина, належать до тієї категорії політичної пропаганди, яку сповідує і голосить В. Путін про голод в тридцятих років: Голодомору в Україні не було, був голод, але також в Росії і Казахстані. Правда, що в деяких регіонах РСФСР і Казахстану був також голод, але чомусь випадково тільки в тих регіонах, де більшість населення становили Українці, - на Кубані, Середньому Приволжі, Придонні і на Сірому Клині Казахстану. Українці за хлібом йшли до Курської, Орловської та інших о\сусідніх областей РСФСР і Білорусі. Інша справа, що за совєтської влади населення СССР в різних періодах недоїдало чи напівголодувало. В.Путіна можна навіть зрозуміти, що не означає акцептувати, бо він виводиться з тієї категорія влади, - ЧеКа-ҐПУ-КҐБ, яка стояла на сторожі виконання рішень компартії, в тому і Голодомору в Україні. Натомість годі зрозуміти нашу державну адміністрацію, яка не вміЄ, не знає, не хоче, боїться, чи як ще назвати? - дієво протиставитись ворожій антиукраїнській пропаганді Москви, на міжнародній ниві зокрема. Бо як зрозуміти заяви, що ми нікого не звинувачуємо? Незнаємо винуватців? То повчімось у Є.Барбана і В.Путіна.
Стаття Є.Барбана опублікована в “Оґоньку” з метою, як здається, апріорі випередити і здеінформувати можливу критику Росії у співучасті русскіх в злочинах нацизму. Чи їм це вдасться?
Від себе додаймо, що значна частина з зневоленого російського народу шукала дороги визволення від власної “родной власті” навіть у співпраці з нацистами не лише у військовій співпраці. Зрештою, після І-ї світової війни тож Совєтськая Росія на підставі угоди в Рапалло з 1922 року допомогла Німеччині відродити її армію порушуючи міжнародні санкції накладені на неї Версальським Трактатом. То в Російських військових школах, на російських полігонах і в російському небі пройшли вишколи майбутні офіцери Вермахту. То Росія надала Гітлерові величезну матеріальну допомогу нашим хлібом і сировиною в 1939-41 р.р. Така правда.
А Москва безсоромно кричить про “фашистські формування” поневолених нею народів.
__________________________________________
Матеріал надіслано Ігорем Лісодідом , м.Київi_lisodid@ukr.net

Категорія: Мои статьи | Додав: zampolit (30.01.2009) | Автор: Petro Lysenko E W
Переглядів: 655 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук

Друзі сайту