Ці слова на мою адресу висловив колишній заступник 17-ої Криворізької танкової дивізії полковник запасу С.Петровський.
Це відбулось під час "открытого собрания ветеранской организации 17 Криворожской танковой дивизии".
Організацію очолює колишній начальник політвідділу 17ТД полковник В.М.Мазур. Вона входить у вигляді одного з осередків до Організації ветеранів України, яку очолює заступник голови фракції КПУ у Верховній раді, член президії ЦК Компартії України Петро Цибенко. Як лідер цього осередку, полковник В.Мазур намагається максимально продемонструвати, що колишні військовослужбовці 17ТД є формальними членами цієї організації, яка структурно входить в ветеранську організацію Цибенка (КПУ).
Мене запросили на це зібрання як ветерана, а не як члена цієї організації. Тож, я прийшов, поважаючи людей, що мене запросили.
Після того, як майже годину присутні витратили на вирішення питання святкування "23-го февраля" (зокрема, "по-скількі" треба з кожного бажаючого зібрати грошей, для святкового обіду в ресторані), я зрозумів, що мені там немає чого робити. Тому, вибачився і взяв слово.
Сказав, що не можу бути членом цієї організації (хоч за всіма ознаками є ветераном, який колись служив в складі 17 ТД) бо її на всеукраїнському рівні очолює комуняка Цибенко. Після мого слова "комуняка" декого "перекосило". А колишній заступник командира 17-ої Криворізької танкової дивізії з тилу (вже ветеран Збройних сил України) С.Петровський мені почав кричати: "Ты - бандеровец! Таких, как ты, мой дед душил!"
Я не став сперечатись. Але мені ця відвертість сподобалась. Змушений був трошки розповісти про свої погляди на вирішення ветеранських проблем у Кривому Розі (під час мого виступу, декілька ветеранів мені кивали головою, на підтвердження правильності мого бачення і своєї підтримки).
Після цього побажав всім ветеранам доброго здоров'я і пішов з легкою душею і думками про те, що поряд зі мною живуть нащадки тих, хто розстрілював моїх прадідів за їхню антибільшовицьку діяльність (у 20-х роках минулого століття) та морив голодом моїх родичів за те, що прапрабабуся (кругла сирота, бо була остання в роду після буремних 20-х) з козацького кубанського роду ("антисоветский элемент")...
ЩЕ ОДИН, З ПРЕДСТАВНИКІВ ТАКИХ НАЩАДКІВ, ПУБЛІЧНО ЗАСВІДЧИВ ХТО Я Є.
І подумалось: СЛАВА БОГУ, ЩО НЕ САМ ПРО СЕБЕ ТАКЕ КАЖУ. ЦЕ НАДИХАЄ!
P.S.
Мій дід, мій батько, а до 1991 року і я сам - були членами КПСС (формальними). Дід (ветеран ВВВ) і батько (ветеран праці) були звичайними рядовими комуністами, і по суті, виховували своїх дітей у правді, нікого не душили за їхнє бажання захищати своє - дітей, родину, дім, землю... Можливо тому і пішли з життя рядовими комуністами, а "комуняками" не стали.
А ось, мені випало бути (за часів СРСР) не рядовим членом КПСС - був і членом парткома полку, і очолював комсомольську організацію полку. Виходить так, що навіть комуністом не став. Мабуть добре, що не у всіх людей є генетична схильність стати "комунякою"...
А про те, чому Цибенко і такі, як він, для мене не є "комуністами", а є "комуняками" напишу в одному з наступних постів.
На фото з мого особистого архіву офіцери 92-го танкового полку 17-тої Криворізької танкової дивізії (у лавах Збройних сил України)на чолі із командиром полку підполковником Рауфом Нурулліним виконують полкову пісню "ВПЕРЕД ТАНКІСТИ", ЯКА ЗГОДОМ СТАЛА ДИВІЗІЙНОЮ ПІСНЕЮ 17ТД. (весна 1992).
Петро ЛИСЕНКО.
| 
