Коли я вперше на початку 2005 р. почав читати цю англомовну книгу, вона мене зацікавила. Коли я її закінчив - вона мене вразила. Тоді й здалося: коли вже для мене, людини з майже 30-річним військовим стажем, яка до того ж опановувала історію радянської дипломатії в московській академії, зміст книжки в окремих аспектах новина, то для менш досвідчених вона може стати відкриттям. І я почав готувати книгу для нового життя − україномовного. Термінологію, яка не завжди збігається з загальноприйнятою в СРСР, по можливостізалишав незмінною.
А тепер про книгу.Нацистсько-радянський Пакт про ненапад вже вінець таємної злочинної співпраці диктаторів з метою нового розподілу світу. Радянська сторона намагалася не тільки повернути СРСР до кордонів Російської імперії 1914 року та просунутися до теплих морів але й перетворити світ на комуністичний, залежний від московського центру; нацистська − силою об’єднати німець-кий етнос, здобути життєвий простір на Сході для надлюдей нової великої Німеччини та провести перерозподіл колоніальної системи. Життєвий простір Гітлер бачив на території слов’ян-ських територій, головним чином − Польщі, України та європей-ської частини Росії, а Сталін вважав, що Європа, і в першу чергу Німеччина, вагітна революцією і настає час допомоги пологам. Конфлікт був очевидний, але стримувався взаємною залежністю: сировиною з одного боку та сучасними технологіями − з іншого. Світові наддержави: США, Англія, Франція − в очікуванні цього зіткнення намагалися займати сторонню позицію. Неминуче насувалася Друга світова війна.Суперечливі закрути німецько-російського військового співробітництва повертають нас у 1921 р. і ведуть через далекі 30‑і та 40-і роки ХХ ст. Книга легко читається й сприймається. В світі інтриг і обману диктатори – Сталін і Гітлер – неодноразово мали короткострокові вигоди від такої співпраці. Їх ганебний Пакт про ненапад привів до падіння Польщі і Франції. Сталін продовжував підтримувати Гітлера в його війні за світове лідерство. Він навіть намагався приєднатись до вісі Рим-Берлін-Токіо, але запросив велику ціну: протоки Босфор і Дарданелли, поділ Балкан та вихід до Персидської затоки. Кінець закономірний. Відбувся передбачуваний але, на погляд Сталіна, передчасний, поворот вже загартованих німецьких армій проти радянської імперії. Гітлер вирішив шукати перемогу над Англією на теренах Радянського Союзу. Він вважав, що впорається у три тижні. Факти знайомі, але вони так часто спростовувалися, що Джон Коласки змушений підсилювати їх текстами ключових документів.
23 серпня 2009 р. виповниться 70 років від дня підписання нацистсько-радянського Пакту про ненапад. Події в Російській імперії повинні знов привернути увагу світу до цього договору. Росія, офіційна спадкоємиця СРСР, − така ж спадкоємиця злочи-нів Сталіна, як Німеччина − злочинів Гітлера. Будемо сподіватися, що її керманичі усвідомлюють відповідальність за імперські амбіції, утворюючи гарячі точки на околицях переобтяженої держави.
Ця книга – спроба окреслити головну ідею Пакту, хід подій, умови і наслідки. Її мета − схематично описати головні елементи відносин між Росією і Німеччиною, що привели до Пакту, а відтак до Війни.
Автор користувався публікаціями з джерел західної преси, частина з котрих досі недоступна в російських і українських архівах, найвизначнішими з них були: колекція з архівів німець-кого Міністерства закордонних справ, опублікована під заголов-ком „Нацистсько-Радянські відносини 1939-1941 років”; доку-менти німецького міністерства закордонних справ 1918-1945 рр.; мемуари німецького дипломата Густава Хільґера, який служив у Москві в цей період і пролив світло на деякі аспекти взаємо-відносин несумісних союзників; дослідження військового співро-бітництва Німеччини і Росії Джона Еріксона. Серед вторинних джерел були: „Російсько-німецький альянс” Россі (серпень 1939 - червень 1941 рр.), „Секретна війна Сталіна” Тол-стого, статті Карстена, Гатске і Хальгартена − про важливі для розуміння військових відносин Веймарського періоду.
Російське блокування питань Пакту та його наслідків триває майже 70 років. Продовжується замовчування змісту секретних протоколів, а з приводу самого договору принесено лише виба-чення. У липні 1989 р. офіційний представник Кремля Валентин Фалін вперше визнав, що СРСР приєднав держави Балтії згідно з умовами секретних протоколів, саме тих, існування яких завжди заперечували. Це стало причиною того, чому 23 серпня 1989 р. два мільйони балтів з’єднали руки через свої країни, виражаючи протест. Того ж дня у Москві кілька сот росіян розігнала міліція під час спроби провести демонстрацію проти ганебної угоди.
Підготовка до реваншу Радянської парії та національно приниженої Німеччини часів між двома світовими війнами поча-лася секретним військовим співробітництвом Леніна з німецьким урядом, досягла апогею в часи дії Радянсько-нацистського пакту і закінчилася, зі зміною їх інтересів, несподіваним нападом Гітлера на свого компаньйона Сталіна. Вочевидь, що імперські зазіхання не закінчилися після Другої світової війни, тому книга є заповітом продовженню боротьби за єдність, свободу і гідність народів, незалежно від їх чисельності, з будь-якими проявами міжнаціо-нального розбрату на державному рівні.
Я глибоко вдячний пані Ользі Пугач за допомогу літера-турою, з якої доповнив склад світлин, порадами та підготовкою до видання українського варіанту тексту. Ця праця не побачила б світу, якби не поради мого старого доброго друга професора Олександра Гаркавця з Алмати (Казахстан).
