Сподіваюся на плідне спілкування зі всіма користувачами інтернету , які небайдужі до всього , що відбувається в нашому житті. Хто я?
Полковник запасу - Лисенко Петро Олексійович , народився 1963 року в м. Новошахтінск Ростовської обл. РФ , у 1980 закінчив Казанське Суворовське військове училище , у 1984 Новосибірське вище воєнно-політичне загально військове училище, 1984-1986 – Далекій схід : заступник командира роти по політ. частині ,
1986-2006- Кривий Ріг : від секретаря комітету комсомолу полку до заступника командира танкового полку з виховної роботи , а з 2003 під час заходів реформування призначений на посаду заступника командира батальйону з гуманітарних питань. Хотів служити , але прийшлось звільнитися ( у 2006).Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Громадська діяльність :з 1995 член Спілки офіцерів України , член виконкому СОУ, брав участь у всіх виборчих компаніях різного рівня виборів в різних іпостасях, колишній помічник-консультант Народного депутата України віце-адмирала Кожина Б.Б., голова Зборів офіцерів та Ради офіцерів 17 Окремої танкової бригади та Криворізького гарнізону(21.10.2005- 29.12.2006),член Міжнародного товариства прав людини, Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка.
Вважаю, що українське суспільство не може гарантувати безпеку тільки через збільшення фінансування на ЗСУ (хоча це теж велика і серйозна справа). Перш за все треба створити умови, при яких люди в погонах зможуть бути відповідальними за свою справу не тільки перед командиром , але й перед громадянами, а також мати можливість як громадяни вимагати від командування прийняття законних рішень і контролювати їх виконання. У такому разі суспільство отримає більші гарантії для своєї безпеки, а ніж сьогодні. Це коротко про те, за що боровся майже всю службу(26 років), тому і звільнявся з майорської посади, а полковника отримав після звільнення , як ліквідатор ЧАЕС. Багато людей казали, що служити і боротися за права людей в погонах не можливо. Але я намагався доводити вчинками, що боротися за права громадянина, людини треба постійно,- просто робити вчинки людини і громадянина.Інакше тоді виникає питання:«Хто ти є?»
Наприклад, я - ЛЮДИНА.
Петро Лисенко.
|
