ВОРОГ ДОСІ ПОРУЧ!
У Лозовій знищено Пам’ятний Хрест Воїнам Української Народної Республіки (фото)

Таким був хрест.

Так хреста не стало.

Орієнтовно 26-27-го січня у місті Лозова, що на Харківщині, стався жахливий факт вандалізму. Невідомі зловмисники за допомогою зварювального апарату знищили меморіальний Хрест, встановлений 1991-го року на честь поляглих вояків УНР. Блюзнірським цей факт виглядає тим більше, що стався він під час підготовки до вшанування пам’яті героїв Крут.

Коротко про історію цього знаку. Як відомо, в грудні 1917-го року в Україну рушили московські орди. Частина, на чолі із Муравйовим, рухалася на Київ, інша, керована Руднєвим, здобула Харків і рушила на південь. Проте у Лозовій шлях їм заступили українські підрозділи – Український полк та гайдамаки Павлограду й Лозової. Запеклий бій тривав два дні (14-15 грудня за старим стилем). Лише використовуючи панцерного потяга, червоні окупанти оволоділи станцією. Більшовицькі зайди ніколи не відрізнялися повагою до мертвих. Загиблих вояків закопали просто у сніг, а навесні перенесли до найближчих рівчаків. Частину пізніше перепоховали на лозівському цвинтарі. Лише останніми роками стали відомі два прізвища оборонців Лозової – це гайдамаки Семен Степанович Горбатенко, що загинув, обороняючи Лозову, та Андрій Михайлович Мовчан.

Пам'ять про загиблих вояків жила в народі. Тому із початком українського національного відродження, 1990 року, патріоти Харківщини вирішили встановити пам’ятний Хрест. На Покрову 1990 року до Лозової прибули представники Харківської молодіжної патріотичної організації «Сокіл», СУМу, СНУМу, «Спадщини» інших організацій. Проте на той час комуністичний монстр ще агонізував. Місцева влада зібрала юрбу затятих комуністів, міліцію, інший набрід, що, застосовуючи лайку, погрози та фізичне насильство, унеможливили встановлення Хреста.

Проте наступного року, 13 жовтня 1991 року, Молодіжна ліга Харківщини (об’єднувала членство СУМу, «Соколу» та ТУСМ ім. М. Міхновського) вирішила повторити акцію. Цього разу на насипаному кургані було встановлено дерев’яного хреста, котрий освятили священики УГКЦ з Івано-Франківська. Окрім лозівчан (між ними були й колишні репресовані за зв’язки з ОУН – УПА) серед учасників свята було багато гостей – члени СУМу з Харкова і Києва, УНС з Полтави, молодь УРП з Києва, патріоти Сум, Львова, Івано-Франківська, Харкова тощо. Під час акції було відправлено службу Божу, заслухано виступи промовців, зокрема Є. Дикого (заступник голови молодіжної УРП), О. Вахнія (представник СУМу Києва), Р. Авраменка (в. о. голови СУМу Лозової) тощо. Пізніше Хреста було кілька разів вандалізовано, тож замість дерев’яного було встановлено залізний.

Бій за Лозову – це героїчна сторінка нашої історії, що має всеукраїнське значення. Безіменні вояки, переважно молодь, заступили шлях північній орді. Тому наруга над Гайдамацьким Хрестом – це не суто місцева лозівська подія. Це виклик зденаціоналізованого монстра всьому українству - чобіт ворога потоптався по українським могилам, українській пам’яті.

Представники лозівської громадськості подали заяву до відділу УМВС, на місці акту вандалізму побувала оперативна група, про злочин було проінформовано місцеву владу. Місцеву українську громаду враз об’єднали спільна лють і образа за сплюндровану святиню. Сподіваюся, що ця подія отримає якнайбільший розголос серед українського загалу. Ні, пам'ять не знищити – на тому ж місці височитиме новий Хрест. Але маємо усвідомити, що за Україну потрібно боротися - ворог досі поруч!

В’ячеслав Труш,
член Історичного клубу «Холодний Яр», м.Лозова