Головна » 2010»Березень»25 » 300-річчя Конституції Пилипа Орлика – нагода її прочитати
12:55
300-річчя Конституції Пилипа Орлика – нагода її прочитати
і допомогти це зробити співвітчизникам. 5 квітня 2010
року
виповнюється 300 років з дня прийняття Конституції України гетьмана
Пилипа Орлика. Українці можуть пишатися цим документом, який побачив
світ на 77 років раніше американської і на 81 рік раніше польської
Конституції. Однак багато наших співвітчизників не читали не лише всього
тексту Конституції Орлика, але й жодної фрази з неї.
Рух
добровольців «Простір свободи»
закликає журналістів, громадських активістів і всіх небайдужих людей
популяризувати текст Конституції 1710 року. Цей текст несе відбиток
давніх правових традицій, проте чимало його положень випередили час.
Читаючи його, мимоволі думаєш, наскільки прогресивною й демократичною
державою стала б Україна, якби боротьба за її незалежність під проводом
Івана Мазепи, Пилипа Орлика і Костя Гордієнка закінчилася перемогою і
положення Конституції було втілено на практиці.
«Ми просимо
всіх, хто може, розмістити текст Конституції Орлика чи уривки з нього в
Інтернеті, використати в ефірі, у друкованих виданнях чи просто поширити
серед знайомих. У такий спосіб ми, громадяни України, зробимо те, що
мала б зробити держава – популяризуємо цей визначний історичний
документ», - звертається до журналістів та всіх громадян «Простір
свободи».
«Кожна держава постає й існує завдяки непорушності
кордонів. Так і територія нашої Вітчизни, Малої Русі, нехай на
постраждає ані від нападу, ані внаслідок неправомірного рішення у своїх
кордонах»
«З генеральними старшинами, полковниками і генеральними
радниками повинен теперішній ясновельможний гетьман, а також його
наступники радитися про безпеку Вітчизни, про спільне благо і про всі
громадські справи і не має права нічого вирішувати, розпочинати і
здійснювати своєю волею без попереднього розгляду і схвалення ними.»
«призначаються
одностайною ухвалою три сесії Генеральної ради, які повинні кожного
року проводитися у гетьманській резиденції»
«якщо прибудуть якісь
листи з чужоземних держав чи сторін, призначені ясновельможному
гетьманові, то їхній зміст належить його ясновельможності обговорити з
генеральною старшиною і повідомити свої відповіді на них, щоб не
лишалось у тайні листування, в першу чергу - з чужинецькими країнами і
таке, що могло б завдати шкоди безпеці Вітчизни і громадському благу».
«Якщо
ж у діях ясновельможного гетьмана буде спостережено щось незгідного
справедливості, хибного щодо військових прав і вольностей чи зловорожого
Вітчизні, то генеральні старшини, полковники і генеральні радники
владні використати свободу голосу, щоб особисто або ж - якщо того
вимагатиме крайня і невідклична потреба - публічно на нараді висловити
докір його ясновельможності і рішуче стримати від зневаги отчистих прав і
вольностей»
«кожен генеральний радник у своєму полку, де буде
обраний публічним голосуванням до Генеральної ради, владен разом з
городовим полковником достерігати справедливого ладу, брати участь в
управлінні, кермуючи з допомогою загальних порад, а також повинен
приглядатися і рішуче виступати проти кривд і утисків посполитому люду.»
«справа
- кримінальна чи якась інша - має бути передана на розгляд Генерального
суду. І хоч би яке неприхильне, а проте безстороннє рішення він
ухвалив, - такому повинен кожен правопорушник підкоритися.»
«ясновельможний
гетьман не повинен мати жодного права і не зазіхати ані не військовий
скарб, ані на надходження до військової скарбниці; не обертати їх на
власну користь, а вдовольнятися власними чиншами і доходами,
передбаченими для гетьманської особи й булави.»
«у кожному полку
необхідно обрати загальною ухвалою полковника і старшини обох станів -
козаків і посполитих - по два підскарбії, теж заприсяжених, з
визначніших маєтних людей. Вони повинні відати полковими і цивільними
прибутками і посполитими податками, заопікуватися ними і видатками та
щороку звітуватись про свою діяльність.»
«постановляємо, щоб
панове полковники, сотники, отамани та інші військові і посполиті
урядовці більше не наважувалися виконувати панщизн та інших приватних
робіт силами козаків і посполитих, а надто якщо ті люди не є їхніми
безпосередніми підлеглими ані слугами: не посилати на сінокіс ані на
жнива, не силувати гатити греблі, не чинити над ними насильства
захопленням ґрунтів чи примусом до невигідного їх продажу і не
конфісковувати за ледь-яку провину усе майно - рухоме і нерухоме. Також
не залучати ремісників без оплати до виконання панам урядовцям домашніх
робіт, а козаків не увільняти від служби заради приватних доручень.
Ясновельможний гетьман повинен усією повнотою влади викорінювати
надужиття і сам того остерігатися і не чинити, щоб не давати прикладу
для наслідування іншим.»
«Військові і посполиті урядовці, а надто
полковники, неодмінно мають обиратися на виборах свобідним голосуванням
і волевиявленням, а по виборах затверджуватися владою гетьмана, проте
вибори таких урядовців повинні проводитися виключно зі згоди гетьмана.
Такого ж порядку належить дотримуватися і полковникам: не обирати
сотників чи інших урядовців за хабарі чи на основі особистої
прихильності, нехтуючи вільним голосуванням усієї сотні, а також не
усувати їх з посад внаслідок особистих незгод.»
«коли у
визволеній від московської неволі Вітчизні нашій нарешті запанує мир,
має бути призначений і проведений спеціально визначеними для того
комісарами генеральний перепис усіх громадських маєтностей, що ними
наділені державці. Наслідки цього перепису подати у присутності гетьмана
на розсуд високої Генеральної ради, ухвала якої твердо визначить, хто
має право, а хто не повинен користуватися угіддями і маєтностями
Війська, а також - які податки зобов'язані сплачувати та який послух
мають виявляти піддані посесорам.»
«Стольне місто Русі - Київ -
та інші міста України нехай непорушно і недоторкано зберігають всі свої
права і привілеї, слушно їм надані. Гідністю цих виборчих зборів
постановлено і доручено ствердити у свій час гетьманською владою.»
«по
визволенні нашої Вітчизни з московського ярма, коли у ній нарешті
запанує мир по нинішнім лихолітті, найясніший гетьман повинен у всіх
підвладних йому містах запровадити такий лад, щоб народ не пригнічувався
недоречними повинностями в міру поліпшення стану держави. Для того у
громаді кожного міста треба обрати і привести до присяги підскарбія,
підлеглого полковому підскарбію, який би мав під своєю орудою і опікою
усі військові прибутки і видатки і правдиво вносив їх у облікові книги.
Якщо по щорічному обрахунку тих видатків буде поміченим у боргах і
незаконних розтратах, - то їх слід відшкодувати з власних коштів того
підскарбія, щоб повернути місту. Тому повинен вносити в облікові книги
лише ті випадки, що пов'язані з поїздками у конкретній справі: хто з
чиєю подорожною відбував подорож та якими вигодами користувався.»
«орендарі
і їхні підлеглі нехай стягають мито до військової скарбниці з ввозу і
вивозу лише певних товарів і лише в точно визначеному універсалами
розмірі, не вимагаючи від купців нічого зайвого і не чинячи ані
найменшого здирства вірним убогим людям.»
