Дякую, Вікторе Федоровичу, тепер я вам вірю. Ви пообіцяли країні, що віддаватимете під суд корупціонерів, попри обличчя та партійний квиток, — так і чините. Честь вам і хвала! Наслідуючи прик­лад, почали діяти й ваші підлеглі.

Дія перша (послужливо-профілактична). Ви як Верховний головнокомандувач, може, про це й не знаєте, але ваші підлеглі в армії вже прийняли антикорупційну присягу. І навіть скріпили її підписом. Факти в студію? Командувач Повітряних сил генерал-полковник Сергій Онищенко в жовтні ц.р. відправив підлеглим військам телеграму, в якій вимагав від усіх військовослужбовців неухильно дотримуватися вимог антикорупційного законодавства, а крім цього — кожному написати на ім’я командира (начальника) рапорт: «Мені, капітану Петренку, доведені закони про корупцію. Зобов’язуюся неухильно виконувати вимоги антикорупційного законодавства, негайно доповідати своєму командиру (начальнику) про корупційні порушення». Думалося, що після такої присяги з корупцією в армії покінчено назавжди. Та ба…

А тому, дія друга (карально-повчальна). Відзвітував про неї начальник Військової служби правопорядку Збройних сил генерал-майор Федір Макавчук (тиждень тому ви його зробили генерал-лейтенантом). Отже, за підписом генерала Макавчука у війська полетіла телеграма, в якій викладені розкриті факти корупції в армії.

Наведу три витяги з антикорупційної дошки ганьби, датовані 2 листопада 2011 р.

 — Вінниця. Старшим помічником військового прокурора гарнізону складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення старшого сержанта-контрактника К., який на території парку військової частини зай­мався реалізацією пиріжків домашньої випічки. Матеріали спрямовані до суду.

 — Донецьк. Офіцером по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Військової служби правопорядку складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення прапорщика Г., який, перебуваючи в черговій відпустці, виконував роботи з ремонту автотранспорту на СТО та одержав нагороду в сумі 100 гривень. Матеріали спрямовані до суду.

 — Севастополь. Начальником відділення по боротьбі з коруп­цією Севастопольського відділу Військової служби правопорядку складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення сержанта-контрактника Г., який на власному автомобілі здійснив платне пасажирське перевезення за 30 гривень без документів дозвільного характеру. Матеріали спрямовані до суду.

Вражає, чи не правда, Вікторе Федоровичу?!

Яка безкомпромісна боротьба з «волаючими» проявами корупції, wow! Читач, напевно, теж змахнув сльозу розчулення та подяки вам особисто.

Як і я, котрий багаторазово викладав на сторінках DT.UA злочинні схеми високих чинів Міноборони вартістю в сотні мільйонів гривень, тобто в особливо великих розмірах. Спостерігаючи, як справи щодо «пиріжкових корупціонерів» моментально передаються до суду, а корупціонерів із високих крісел зовсім не поспішають пересадити на нари.

Якщо ви не заперечуєте, продовжу (освіжу) розмову про корупцію «вершкову», а не «пиріжкову».

Дія третя. Як відремонтувати зенітно-ракетний комплекс за один день і швиденько освоїти 24,5 мільйона гривень.

16 листопада 2010 року вище­згаданий генерал Онищенко підписав з держпідприємством «Укр­оборонсервіс» договір №70/10 (є в редакції) на ремонт і продовження терміну служби зенітно-ракетного комплексу С-300. Комплекс один із найскладніших у нашій армії, у своєму складі має до чотирьох пускових установок і 48 ракет. Справа серйозна й для підтримки боєздатності армії — дуже потрібна. Якби не одне але...

Як виявилося, акт приймання-передачі виробу з ремонту був підписаний буквально наступного дня, 17 листопада 2010 року. Перевірка комплексу та окремих його систем, розбирання, ремонт, заміна блоків, складання, знову перевірка, контроль військовими приймальниками, фіксація параметрів, оформлення документації — увесь технологічний цикл за добу! Класні в нас фахівці, чи не так? Та й цінують свою роботу теж непогано — 24,5 мільйона з бюджету за добу, не всім так жити…

А якщо, крім очевидних фінансових махінацій, перевірити, чи має підприємство «Укроборон­сервіс» повний комплект конструкторсько-технологічної та ремонтної документації, щоб взагалі претендувати на право ремонту та продовження терміну служби комплексу С-300, який зробили не в Україні? Хто гарантує, що не повторяться трагедії з загибеллю людей, як це було в Броварах і над Чорним морем? Генерал Онищенко, начальник Генштабу Педченко, міністр оборони Єжель? Невже ви, як головковерх?

Додам, договір №70/10 з низки позицій суперечить чинному законодавству — постановам Кабміну та наказам Міноборони. Як і інший договір, за №82/11 від 25.07.2010 р., підписаний тим самим генералом Онищенком із тим самим підприємством «Укроборонсервіс» на ремонт ще одного комплексу С-300. У цілому на проведення таких ремонтних робіт по двох комплексах С-300 витрачено понад 50 мільйонів гривень із бюджету армії.

Подібні зловживання та правопорушення не поодинокі у відомст­ві Михайла Єжеля. Тут давно не святкують ні закон про держзакупівлі, ні постанови Кабміну. На­приклад, взагалі без будь-яких тендерів зробили ремонт техніки на суму понад 24 мільйони гривень!

За всієї лояльності до Мінобо­рони Генпрокуратура не змогла закрити очі на явні порушення закону, про що попередила міністра Єжеля у своєму поданні №10/2-31151-11 від 30.09.2011 року (текст на сайті). Заступник генерального прокурора Анатолій Пришко зазначає, що недотримання військовим відомством законодавства в сфері держзакупівель «негативно впливає на забезпечення обороноздатності держави». А це вже інша, більш серйозна стаття Кримі­нального кодексу.

Дія четверта. Як украсти мільйон на ремонті фрегата.

У складі Військово-морських сил України один фрегат «Гетьман Сагайдачний». Проте й з ним не склалося, хоча міністр оборони Єжель — у минулому військовий моряк, адмірал.

Наприкінці минулого року Кабмін вишукав резерви і виділив з бюджету на ремонт фрегата 11,8 мільйона гривень. Міноборони провело торги, підписало сім договорів на ремонт, в основному з приватними підприємствами. Термін виконання минув 1 червня 2011 року. Але на сьогодні, через півроку, фрегата в бойовому строю немає. Роботи виконано лише за чотирма договорами, на загальну суму 4 млн. гривень. Запитання: де гуляє вдвічі більша сума бюджетних коштів? Друге запитання: якщо фрегат місяцями-роками безцільно стоїть на прив’язі біля причалу, то, може, він узагалі армії не потрібен?

Командування Військово-морсь­ких сил вважає, що потрібен. А тому вирішило поборотися — якщо вже не за боєздатний фрегат, то хоча б за гроші, які приватні компанії мають повернути на рахунки Міноборони. Після кількаразових нагадувань приватні (це важливо) підприємства — ПП «Остов» і ВАТ «Утес» — підписали договори (увага!) з державним підприємством «Прогрес» на імпортну поставку двигунів М849 із заводу-виробника «ВАТ „Звезда" в Росії! Складна схема? Це кому як. Якби міністр-адмірал Єжель справді хотів швидко відремонтувати фрегат, то він знає, хто і в якій країні виробляє двигуни, і тоді працював би прямо з держпідприємством „Прогрес", яке мало право закуповувати військову техніку за кордоном. А якщо хтось хоче заробити, тоді й виникають багатоступінчасті схеми з підприємствами-прокладками. До речі, сума штрафних санкцій за зрив замовлення Міноборони вже має перевищити мільйон гривень, але тих, хто в темі і має свою частку з цього, це не хвилює. І у звітах генерала Макавчука про боротьбу з „пиріжковою корупцією" таких фактів ви не знайдете.

Дія п’ята. Як пиляють бюджетні гроші на закупівлі томографа.

Масштабну корупційну аферу у сфері закупівель медичного обладнання для Міноборони детально описано у статті «Хроніки армії» (DT.UA №13, 8 квітня 2011 р.).

Нагадаю, наприкінці 2010 року військове відомство провело торги із закупівлі медобладнання на 71 мільйон гривень. Майже половина цієї суми дісталася за передоплатою ТОВ «Емансіс», яке було визначено постачальником обладнання, у т.ч. томографа Lightspeed VCT, за який чиновники Міноборони примудрилися переплатити «Емансісу» майже 4,5 млн. гривень бюджетних коштів.

На диво, співробітники СБУ на початку літа поточного року швидко розкрили схему контрабандного ввезення томографа, який призначався Міноборони. Як виявилося, у документах зазначено, що ввозиться не сам томограф, а… запасні частини до нього. СБУ порушила кримінальну справу та долучила контрабандний вантаж як речдоказ, опечатавши всі ящики, в яких до країни завезли комплектуючі томографа. Санкція контрабандної статті передбачає конфіскацію предмета контрабанди в дохід держави. Відповідно, фірма-постачальник мала повернути Міноборони передоплату за томограф у повному обсязі. Але цього не сталося. За дивним збігом обставин, СБУ передала опечатані ящики в Міноборони. А військове відомство спокійно прийняло їх на баланс, навіть не розкриваючи ящиків та не описуючи того, що є всередині, керуючись лише даними СБУ. Військові медики склали акт приймання-передавання та прийняли від СБУ запаковані ящики, які донині так і залишаються речовими доказами у кримінальній справі. Після отримання ящиків начальник Військово-медичного департаменту Мінобо­ро­ни Рафік Камалов разом із підпорядкованим йому керівником фінансово-економічного відділу Сергієм Волосюком 1 листопада 2011 року сконструював правильний звіт про виконання ТОВ «Емансіс» своїх зобов’язань за договором про поставку томографа (копія звіту), на підставі якого заборгованість комерційної структури перед Міноборони… було списано.

Підсумок? ТОВ «Емансіс» уже нікому нічого не винне; дуже потрібний для лікування військових томограф — не зібрано, не запущено, не взято на гарантію; а кримінальна справа про контрабанду якщо й завершиться вироком, то грошики з бюджету вже плакали. «Картина маслом».

«Емансіс» і ще десяток подіб­них фірм, які поставляють медоб­ладнання по всій Україні, міцно пов’язані між собою засновництвом і створенням практично бездоганної схеми виграшу будь-якого тендера. Тому слід очікувати, що 85 мільйонів бюджетних коштів, виділених у 2011 році на закупівлю медобладнання для армійських госпіталів, будуть так само успішно освоєні компанією та її клонами з допомогою зацікавлених чиновників Міноборони. Не сумніваюся, що вартість обладнання, що поставляється, буде завищена не по-дитячому. Про це вже свідчить обурений лист луганчан, які отримали з тих самих рук томограф на 40% дорожче від його реальної вартості.

Дія шоста (перманентна). А Єжель слухає — та їсть.

Зловживання в організації харчування військовослужбовців я детально описав у статті «Єжель у тумані» (DT.UA, №6, 18 лютого 2011 р.). Відтоді мало що змінилося. Можу поспівчувати Миколі Азарову: він змушений розгрібати цю тему, не маючи з того частки, з перших днів перебування на посту прем’єра.

А тут іще свіже доручення президента №020/59895-01 від 12 жовтня 2011 року, яким Азарову запропоновано особисто поінформувати Януковича щодо підтримки пропозицій міністра Єжеля з організації харчування солдатів (текст листа міністра оборони).

У своєму листі президенту міністр оборони просить гаранта дозволити йому, Єжелю, …порушити українське законодавство. Переко­нує в тому, що правильно організувати харчування солдатів він не може через неправильний Закон «Про проведення державних закупівель». Просить дозволити йому давати комерсантам передоплату. Обійти згаданий закон пропонує шляхом внесення змін до іншого закону, про бюджет-2012. Краса!

При Єжелі в Міноборони склалася стійка практика генерування конфліктів та їх скандального вирішення. Спочатку ситуацію з харчуванням солдатів доводять до критичної точки: перебої в харчуванні, рибні консерви замість пов­ноцінного раціону, дружини офіцерів, які печуть хліб солдатам, пуб­лічні скандали та суди, які заповнюють телеефір. Потім, щоб погасити скандал, Єжель аврально задіює всіх — президента, Кабмін і Верховну Раду, перекладаючи на інших відповідальність за власну недбалість і особистий інтерес. Як це було торік, читачі знають з моїх публікацій.

Зрозуміло, чому Єжель не хоче змінювати учасників ринку харчування солдатів. Можуть виникнути проблеми з організацією схеми відкотів. Нові постачальники можуть не захотіти працювати на таких самих умовах. Інформація про те, хто і скільки «їв» із солдатського казана, в особах і сумах, може по­трапити не тому адресату. Ризиків багато…

З різних причин, але черговий фінт з доведення ситуації з харчуванням солдатів до кризи поки що не приніс Єжелю успіху. Кабмін на своєму засіданні ініціативу мініст­ра, який пропонував законом обій­ти закон, аби залишити нинішніх постачальників харчування, — відхилив, причому в неприємній для Єжеля формі.

Із твердою критикою виступив Андрій Клюєв: він звинуватив Єжеля у свідомому зриві харчування військовослужбовців, нездатності засвоїти норми закону про держзакупівлі та навчити підлеглих, як ці закупівлі проводити. Клюєва підтримав Сергій Тігіпко: йому теж незрозуміло, чому з усіх відомств лише Міноборони не в змозі проводити закупівлі в терміни, запропоновані законом.

Єжель намагався перевести стрілки на Антимонопольний комітет, який нібито блокує його тендери. Реакція Василя Цушка була неприємною для міністра оборони: за інформацією СБУ, «ліва» фірма, що заблокувала попередні торги, має прямий стосунок до керів­ницт­ва тендерного комітету Мін­оборони.

Добив Єжеля заступник генерального прокурора Віктор Зан­фіров. Він заявив членам уряду, що в законопроект Єжеля закладено корупційну схему.

Крапку в обговоренні поставив Азаров: питання з лазнею вирішено — лазні не буде!

Проте міністр-адмірал — твердий горішок, а харчування солдатів вимірюється сотнями мільйонів. Тому не дивно, що законопроект, написаний Єжелем і відхилений Кабміном, однак, зареєстровано в Раді. Депутатом від Партії регіонів Олегом Надошею.

За дивним збігом обставин ви, Вікторе Федоровичу, у день святкування 20-ї річниці Збройних сил України зазначили, що 2012 рік стане роком реформи в армії. Дочекалися…

А я й надалі вам віритиму, пане президенте.

Дмитро Менделєєв

ДТ