 Є
таке прислів’я, дурень – то погано, а дурень з ініціативою – вдвічі
небезпечно. Вчора від нардепа Гриценка Анатолія ініціатива перла через
край.
Ця політична «баба-Яга» з конаючим рейтингом відзначилася
на полі битви з українськими сорочками. Двічі він ходив в атаку на
вишиванки на полях УП-блогосфери, дублюючи ту атаку на цьому блозі.
Про Гриценка А.С. колись написали, що маючи комплекс Наполеона, йому не
судилося виграти жодну з битв. Щойно Ющенко призначив його Міністром
Оборони, як почалося виведення українського контингенту з Іраку. А
повоювати кортіло, тож неголений полковник на посаді міністра заходився
ламати, скорочувати і просто знищувати все що потрапить під руку. А під
сверблячу руку «паркетного стратега», як його між собою називали
офіцери, потрапила тоді купа корисного, як от:
- менеджмент будівництва житла для родин українських військовиків;
- військові медіа, які, до речі, першими ще за часів Кучми почали системно інформувати українців про інтеграцію в НАТО;
- 1 500 новеньких переносних-зенітно ракетних комплексів;
- орган громадського контролю над Збройними силами – Офіцерські збори;
- навіть цілий армійський корпус на Бесарабському напрямку, який було знищено за керування Гриценка;
- і так, «по мєлочьовкє»: будинки офіцерів у Рівному та Луцьку, військові містечка, військомати.
У перервах між своїми переможними бліцкригами (йдеться про перемоги над
українськими офіцерами) Гриценко як заправський царьок карав і милував,
хоча повноважень у нього, як цивільного міністра, на це, відповідно до
законодавства, не було. Карав переважно тих, хто значно нижче за нього
«посадовим зростом». Помилувати міг якогось наближеного до нього
вельможу-бюрократа. Він їх тоді розплодив аж 1000 душ (це називалося
цивільним Міністерством оборони), хоча, достатньо було і 200-300.
Час від часу офіцери натякали суспільству, що із себе являє цей
підбріхуючий, самозакоханий діяч. Що для такої великої посади - Міністр
оборони, зауважу, нереформованого відомства, у Г.А.С. банально бракувало
освіти, досвіду і, часом, здорового глузду.
Але суспільство
віри не йняло, а дозволяло годувати себе заготівками на кшталт: офіцери
ображені, факти замовлені, Гриценко – великий профі.
Та вчора стався момент Істини. У «паркетного» стратега трапився звичайнісінький словесний пронос.
Я не буду цитувати маразматичні «перли» випускника американського
військового коледжу. Скажу лише, що для людини, яка 2 роки навчалася у
США, припускатися таких кричущих помилок, пов’язаних з
північно-американською тематикою, – щонайменше дивно. Виникає підозра,
чи не є американська освіта Гриценка черговою бульбашкою, як це було у
випадку з його українською військово-академічною освітою.
Після
того, як група активістів Спілки офіцерів України провела нещодавно
прес-конференцію по витівках вічно «нєпроходімого» у 2005-2007 роках,
сам Г.А.С. обізвав офіцерів клоунами.
Після такої
високоінтелектуальної відповіді «двічі академіка» блогер Влада Разгонова
зауважила: «Называть полковников и журналистов клоунами,... Анатолию
Степановичу невдомёк, что мы всегда выражаем своими словами и действиями
то, чем наполнены сами».
Отже, вчора «наповненість» Анатолія Степановича вийшла з нього у всій його повноті.
Ігор Рудич, журналіст-гриценкознавець,
член СОУ.
http://blogs.korrespondent.net/
|
