В столиці 17 квітня пройшов 20 з’їзд Спілки офіцерів України, на який
прибули близько 170 делегатів з 25 областей і міст центрального
підпорядкування.
Зі звітною доповіддю виступив Голова СОУ полковник
В’ячеслав Білоус.
Доповідаючи делегатам і гостям (народні
депутати України, представники Міністерства Оборони України, зокрема І.
Тищенко, директор Департаменту гуманітарної політики, представники інших
побратимських громадських організацій, зокрема голова Товариства
українських офіцерів генерал-полковник запасу Олександр Стеценко,
почесний голова об'єднання ветеранів розвідки України Олександр
Скипальський, Почесний Гетьман Українського козацтва Володимир Мулява,
донька президента УГВР Наталія Осьмак та ін.) полк. Білоус констатував,
що державне та військове керівництво нехтувало думкою СОУ з актуальних
оборонних і світоглядних питань, внаслідок чого своїми рішеннями усунуло
звертання між військовослужбовцями за допомогою слів «пан, панове»,
ліквідувало бойові частини в Криму, в південних і східних областях,
надмірно захопилося ідею вирішення всіх проблем за допомогою НАТО, через
що реформувало своє військо під їх запити (розвивалися лише окремі роди
військ, вся увага – миротворчим операціям), розпродало, часто
безконтрольно, військове майно на мільярдні суми, не забезпечивши при
цьому розв’язання житлового питання військовослужбовців (сьогодні ще 40
тис. сімей військових є безквартирними), системно передбачало
фінансування армії на рівні 0,8…1,5% від ВВП замість 3% (в 2009 р.
взагалі витрати на правоохоронну систему ВПЕРШЕ перевищили витрати на
військо), здійснювало кадрові призначення в ЗСУ політичних людей і
навіть осіб, стосовно яких є (були) звинувачення карного характеру.
Оцінюючи
стан в державі, її Збройних Силах Голова СОУ звинуватив владу у
доведенні стану озброєння до критичного, коли від 50% до 85% основних
зразків озброєння (за видами) повністю вичерпали свій ресурс (це
значить, що щонайменше половині українського війська немає чим або на
чому воювати), посадових осіб у саботажі (не забезпеченні виконання)
рішень Президента України в частині національної безпеки та оборони,
інших керівних (директивних) документів (приклади: а) невиконання Указу
від 4 березня 2008 р. «Про невідкладні заходи для забезпечення розвитку
Збройних Сил України», за яким Кабмін так і не виділив додатково 7,5
млрд. грн.; б) обіцяного (як Державними програмами з розвитку ОВТ, так і
Білими книгами Міноборони) ось-ось багатофункціонального ракетного
комплексу нового класу не лише немає, а немає навіть проектної
документації на нього).
Причиною цих негараздів В. Білоус вбачає
також в тому, що більшість помітних політичних і державних діячів
України не мають ніякого військового досвіду, через що державні рішення у
галузі оборони приймають безвідповідальні (з позицій розуміння ролі
оборонних питань у сучасному світі) політики. Політичні сили, які при
владі, і які до неї йдуть, – переважно представники великого бізнесу,
мета яких отримати прибуток (владу) будь-якою ціною, через що для них
армія мало придатна для внутрішньої політичної боротьби, за ринки збуту,
за землі, за майно, тому така увагу до МВС, податкової, прокуратури,
судів.
З названих причин мають місце спекуляції про вид
комплектування армії. Так, професійну армію нині мають США, Канада,
Австрія, Індія, Пакистан, її позитиви: висока бойова готовність,
матеріальна та юридична відповідальність за виконання військового
обов’язку. В той же час відомі і негативи: відсутність зв’язку з
суспільством, підготовка резерву тягне значне зростання витрат бюджету.
Змішану
форму (за призовом) мають ФРН, Фінляндія, Туреччина, її позитиви:
високий патріотизм, готовність будь-якою ціною захистити рідну землю;
військовослужбовець після звільнення зі служби може бути зарахований для
проходження військової служби в резерві; значно менше витрат з бюджету
на утримання армії.
Відповідно Головою СОУ були озвучені
вимоги організації стосовно оборонних питань:
1) фінансування ЗСУ
на рівні 2,5…3% від ВВП, забезпечення – за рахунок введення
цивільно-правової та кримінальної відповідальності посадових осіб;
повернення до державної власності горілчаної та тютюнової промисловості,
щоб усі податки спрямувати на оборону; введення податку на нерухомість
(теж на оборону);
2) комплектувати ЗСУ за змішаним принципом,
коли до 30% військовослужбовців будуть призиватися (внести зміни до
Закону «Про військовий обов’язок і військову службу»);
3)
провести міжнародну конференцію у Києві щодо гарантій безпеки України у
зв’язку з добровільною відмовою від ядерної зброї;
4) розробити
програму відновлення ядерної зброї у випадку подальшого нехтування
міжнародним співтовариством взятих на себе гарантій безпеки України або
загострення військово-політичної ситуації; розробити державну програму
відродження ВПК з метою оновлення і вдосконалення техніки та озброєння
на період до 2020р.;
5) у програми політичних сил – зміни до
Конституції, інші НПА, щоб був єдиний центр управління та
відповідальності за сектор безпеки; ніякого політичного втручання у
справи військових та добровільне визнання цивільними взаємної
відповідальності у прийнятті рішень стосовно ЗСУ;
6) затвердити
нову Воєнну Доктрину, передбачивши стратегічний шлях розвитку сектору
безпеки на далеку перспективу; забезпечити відповідальності цивільних
посадових осіб у силових структурах за рівень їх ефективності;
7)
внести зміни до чинного законодавства щодо введення посади міністра з
питань функціонування державної мови, передбачити цивільну правову
відповідальність посадових осіб, які порушують ст. 10 Конституції
України щодо функціонування державної мови в Україні у ЗСУ та інших
військових формуваннях;
8) внести зміни до чинного законодавства
з метою обмеження протягом 10 років після звільнення з правоохоронних
органів, Служби Безпеки України займати посади в приватних
підприємствах;
9) державою визнати борг перед безквартирними
військовослужбовцями і ввести цей борг у державний бюджет України і
протягом 5 років забезпечити їх житлом;
10) постановою Кабінету
Міністрів України затвердити новий текст Контракту військовослужбовця,
де забезпечити не тільки обов’язки, а і права військовослужбовців,
зокрема на житло (військовослужбовець не повинен писати рапорт щодо
черги на житло), та відповідальність держави за виконання контракту.
Завершив
виступ В’ячеслав Білоус переконаністю, що в час, коли довкола України
вибухають війни та напружуються стосунки, а Росія явно або приховано
втілює інтеграційні кроки, Україні потрібні потужні (звичайно обтяжливі
для економіки) боєздатні Збройні сили, які будуть гарантом Незалежності
України. СОУ свідомі того, що українці повинні вчитися жертовно
утримувати своє національне військо як найголовніший гарант своєї
безпеки.
В обговоренні доповіді голови СОУ прийняли участь
члени виконкому – Голови обласних організацій.
У доповіді Голови
Житомирської ОО СОУ переконання про не зацікавлення влади Збройними
Силами України підсилилося тим фактом, що у 2009 році для оснащення
Збройних Сил України не закуплено жодного нового зразка ОВТ, істотно
знизилася і частка модернізованих зразків тощо. Тобто, частка
небоєздатного озброєння, про яке говорив В. Білоус (про 50…80%) за
кілька років сягне абсолютного значення і Україна знову, як це вже було,
«отримає» армію без зброї. Як наслідок, вимога СОУ про введення
відповідальності посадових осіб за зрив військових і оборонних програм
(не політичної, бо це взагалі не є відповідальністю, а просто зміною
крісел у системі «влада-опозиція», а адміністративної) є обґрунтованою.
Голова
Львівської ОО Спілки офіцерів України майор Володимир Тимчук зазначив,
що нехтування громадською думкою, в т. ч. і Спілки з актуальних питань
оборони, вже давно стало означальним для влади будь-яких політичних
барв. Але тим послідовнішою і системнішою має бути робота спілчан та
інших ГО: це ініціювання громадських ініціатив з їх наступним втіленням.
І коли порівнюватимуть діяльність влади, яка має всі ресурси та
можливості, з результатами, здобутими громадськими організаціями, які
обмежені у кадровому, фінансовому, часовому відношенні, проте до питання
підходять віддано і наполегливо, то буде і визнання, і подяка з боку
суспільства, що, власне, і потрібно громадським організаціям.
Іншим
ефективним напрямком май. В. Тимчук вбачає у координації діяльності СОУ
з іншими ГО. Так, Львівська СОУ має позитивний досвід участі у рамках
таких об’єднань як Українська альтернатива, Українська народна рада
Львівщини, ГПО «Українська справа». Останнє об’єднання є перспективним,
оскільки воно позбавлене чіткої ієрархічності, і кожен його учасник є
власне координатором того або іншого проекту і відповідно має
повноваження залучати до його реалізації членів інших ГО, політичних
сил, що само по собі дуже добре. Прикладами такої співпраці у Львові є
наступні: 1) проведення військово-патріотичних концертів в Академії
сухопутних військ, інших військових частинах; 2) презентація книг на
військово-історичну тематику з виробленням відповідних ухвал (книга
спогадів С. Клочурака «До волі»); 3) формування команди ЛОО СОУ з шахів,
яка виборола переш місце на всеукраїнському меморіалі Анатолія Єрмака;
4) оприлюднення позиції СОУ через журнал «Універсум» тощо.
Делегати
Львівщини також проінформували з’їзд про сьогодення Академії сухопутних
військ, адже рішення про створення видового закладу у Львові, а не в
Одесі, сприймалося Спілкою неоднозначно.
Повідомлено, що за
кілька років в стінах Академії сухопутних військ створена необхідна
навчально-матеріальна база: є спеціалізовані класи, тренажерна база для
всіх родів Сухопутних військ, зокрема єдиний на теренах Західної України
електронно-оптичний стрілецький тир, а також колишній Яворівський
полігон, де можна опановувати водіння бойовими машинами, стрільбу з
танків, гармат інших зразків ОВТ, десантування тощо, власне такі
завдання з курсантами практично відпрацьовуються кожного семестру.
Залучені викладачі з Сум, Одеси, Харкова, Київа (цим пояснюється
переведення житла Міноборони в службове, щоб надати помешкання
військовим, які мають ступінь кандидата наук) є зорієнтованими на роботу
над собою, своєю фаховістю, аби дати курсантові можливість здобути
необхідні знання та вміння. Дещо повільно від очікуваного в
новоствореному закладі вирішується питання з прищепленням курсантові
військово-патріотичних поглядів, які базувалися б на справді українській
звитяжній військовій спадщині, але зрозуміло, що є зацікавлені сторони,
щоби Україна не мала не лише власного боєздатного національно-свідомого
війська, а й своєї держави. Тож це питання змушує громадські
організації патріотичного спрямування ставати іншою зацікавленою
стороною, аби сприяти заходам з належного виховання та підготовки
майбутніх офіцерів, в т.ч. і в стінах Академії сухопутних військ. Роботи
там багато: це і організація зустрічей знаних українських діячів з
курсантами, проведення концертів на військово-патріотичну тематику,
створення галереї військових видатних діячів і багато-багато іншого.
Заступник
голови Львівської ОО Спілки офіцерів України підполк. у запасі Михайло
Ваврин запропонував з’їздові підтримати вимоги молоді щодо звільнення з
посад Д. Табачника і В. Семиноженка, а також звернутися до Президента
України з пропозицією скликати засідання РНБО по «збагаченому урану».
Микола
Поровський, голова Української народної ради, привітавши делегатів,
обґрунтував напрямок спрямування зусиль СОУ для координації ви шкільних
заходів молодіжних патріотичних організацій на інфраструктурі військових
частин Збройних Сил України та з залученням відповідних спеціалістів.
Народний
депутат Юрій Прокопчук висловив готовність відновити роботу
законотворців і громадських організацій щодо створення єдиної
професійної спілки військовослужбовців, доцільність чого проявляється
досвідом передових армій світу, а також системними негараздами з
задоволенням соціальних та інших потреб військових.
Генерал
Стеценко, поміж пропозицій щодо взаємодії між СОУ та Товариством
українським офіцерів, подивував таких прагматичних військових своєю
неординарною патріотичною лірикою.
Доповідачі з інших областей
повністю підтримували тези Голови СОУ про стан війська та розширяли коло
питань, які підлягають роботі та вирішенню. Детально про це можна
ознайомитися на порталі СОУ (www.portsou.at.ua).
Були
ухвалені такі заяви та звернення:
- до Голови Верховного Суду
України стосовно необхідності перегляду судового рішення, згідно якого
десятки родин, в т. ч. і борця за українську незалежність Ореста
Васкула, голови Київської крайової станиці Братства ОУН-УПА;
- до
Кабінету Міністрів України стосовно створення «зони миру» між Україною
та Румунією по річці Дунай в інтересах недопущення загострень в умовах
розробки енергетичних ресурсів і росту річкових транспортних перевезень;
-
до Кабінету Міністрів України стосовно виключення з переліку майна
Міністерства оборони України, що підлягає відчуженню, частини 58 будинку
офіцерів (у Львові), знаного як «Народний дім»;
- до Львівської
обласної ради стосовно розробки програми забезпечення спільного
функціонування 58 будинку офіцерів –«Народного дому» в інтересах
офіцерів Львівського гарнізону та громадських організацій Львівської
області;
- до Міністра оборони України стосовно увічнення пам’яті
генерала Миколи Цибуленка, організатора Збройних Сил України, першого
начальника Одеського інституту сухопутних військ;
- з нагоди
святкування 65 річниці Перемоги, яким вітаються українські ветерани,
згадуються жертовні подвиги народу та роз’яснюється роль тих українців,
які гинули за свободу України в УПА, через що з’їзд просить ветеранів як
переможців нацистів перемогти наслідки імперської брехні та визнати
справедливість боротьби українських патріотів за незалежність України;
-
до Президента України з проханням помилування Володимира Топонаря
(делегація Львівщини запропонувала зняти питання з розгляду, оскільки
вона не мала змоги ознайомитися з текстом звернення заздалегідь, щоб
визначитися; з’їзд більшістю голосів доручив Голові СОУ відпрацювати це
звернення з погодженням з Львівською обласною організацією СОУ);
-
до Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення випускників
військових навчальних закладів належним речовим майном у повному обсязі;
-
до Кабінету Міністрів України стосовно намірів обмежити діючі права та
гарантії військовослужбовців;
- до Кабінету Міністрів України
стосовно вирішення питання створення та забезпечення функціонування
Центру воєнної історії;
- до Президента України з питань стану
Збройних Сил України, а також по суті питань, порушених Головою СОУ у
звітній доповіді (див. вище).
Керувати Спілкою офіцерів
України на новий період з’їзд довірив В’ячеславу Білоусу, який помітно
активізував роботу організації за останні роки. До роботи у проводі
організації повернулися генерали Олександр Скипальский і Григорій
Омельченко. Заступником Голови проводу обрали Сергія Литвина, відомого
воєнного історика.
Роботу делегатів, зрозуміло, увінчав Державний
гімн України.
maidan.org.ua
|
