Зокрема він зазначив що :

"...На підставі звернень народних депутатів України Григорія Омельченка (члена ПАРЄ), Олександра Чорноволенка, голови Українського інституту національної пам”яті Ігоря Юхновського, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка Лук”яненка та за дорученням Президента України Віктора Ющенка Службою безпеки України проведено перевірку обставин та фактів, які призвели до Голодомору в Україні в 1932-1933 роках і 22 травня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом вчинення Геноциду в Україні у 1932-1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 Кримінального кодексу України...."

"...Апогеєм злочинних дій більшовицької влади у мирний час стало прийняття рішень щодо повного вилучення хліба та інших продуктів харчування у сільській місцевості на території Української Соціалістичної Радянської Республіки (УРСР), що штучно створило умови для винищення голодом мільйонів українців в 1932-1933 роках...."

"...На даний час досудовим слідством встановлено:

- 3 000 свідків злочину Геноциду в Україні;

- 816 масових поховань жертв Голодомору 1932-1933 років, в яких за попередніми даними поховано сотні тисяч українців. Зокрема, в Дніпропетровській області виявлено 57 таких поховань; Луганській – 90; Миколаївській – 50; Полтавській – 273; Одеській – 80; Харківській – 206; Хмельницькій – 35;

- документальні матеріали щодо статистичних даних про кількість репресованих українців. Так, лише за серпень - грудень 1932 року в Україні було арештовано 82300 осіб, з яких майже всі були розстріляні;

- 2500 архівних документів, які підтверджують злочин Геноциду;

- узагальнені списки 522 населених пунктів, занесених на так звану “чорну дошку”, до яких владою застосовувались репресивні заходи у вигляді закриття державних та кооперативних магазинів з повним вилученням товарів і продуктів харчування, заборони виїзду з місць проживання тощо;

- документи про факти вжиття органами ДПУ заходів щодо заборони ввезення хліба до України;

- таємна постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про хлібозаготівлі на Україні, Північ¬ному Кавказі та у Західній області» від 14 грудня 1932 року та телеграма генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й.Сталіна та голови РНК СРСР В.Молотова, якими наказувалось негайно припинити українізацію в усіх місцях компактного проживання етнічних українців на всій території СРСР (Казахстан, Кубань, Поволжя, Білгородська , Орловська області);

- телеграма Й.Сталіна від 1 січня 1933 року з погрозою репресій щодо осіб, які не здають хліб. В телеграмі українських селян примушували здати весь наявний хліб. У разі відмови, задіяти повальні обшуки та застосувати покарання у вигляді смертної кари або не менше, як 10 років позбавлення волі;

- документи про заходи, які здійснювалися органами комуністичної влади для фальсифікації записів про причини смерті у той час та про заборону здійснювати облік померлих і вказівки на знищення книг реєстрації смертей;

- документальні дані про те, що більшовицькою комуністичною владою та репресивними органами вживалися заходи щодо приховування від громадськості та міжнародної спільноти інформації про організований голодний мор в Україні та масову загибель людей ..."

"...Під цим же самим прапором масово порушуються права людини і цілих народів, які проживають на Північному Кавказі: Інгушетія, Дагестан та інших регіонах. І все робиться в ім’я «великой и неделимой России». Партія «Єдина Росія», яка має абсолютну монопольну владу в Росії, стала гіршою креатурою
колишньої КПРС. Заявами Президента Медведєва Росія розпочала поки що інформаційну та ідеологічну війну проти України.

Тому я і звертаюсь до Парламентської Асамблеї Ради Європи та інших європейських організацій визнати Голодомор в Україні 1932-1933 років, як Геноцид української нації, а також, в рамках міжнародного права та взятих на себе зобов’язань членами Ради Європи, унеможливити втручання Росії у внутрішні справи України, як незалежної держави, реально гарантувати їй безпеку і суверенітет та недоторканність кордонів і не допустити зовнішнього впливу на результати виборів Президента України в наступному році.

Українська нація (яка складає понад 80% населення країни) з повагою ставиться до національних меншин, які проживають в Україні (їх понад сто, вони представлені в парламенті, уряді, місцевих органах влади) і спроможна без будь-якого втручання ззовні свідомо і вільно обирати Президентом України представника своєї нації – українця за національністю, душею і духом. Це природне право українців, як і кожної нації, мати свого представника керівником своєї держави."

ПОДИВИТИСЯ ТЕЗИ ПОВНІСТЮ