Коли отець Миколай Романюк зрештою отримав на Криворізькій околиці
напівзруйноване приміщення, яке мали щойно знести, і заходився його
облаштовувати під церкву, місцеві жителі сприймали це здебільшого як
нездійсненну забаганку дивака, а дехто й взагалі крутив пальцем біля
скроні, мовляв, цирк на воді бачили, а церкву на воді ще не доводилось.
Та чим далі просувалися ремонтно-відновлювальні та опоряджувальні
роботи, тим менше скепсису залишалося серед місцевого оточення. Бачачи
чоловіка весь час у роботі, який з’являвся на подвір’ї то з сокирою, то з
пилкою або рубанком, дехто взявся навіть йому допомагати.
Ці слова на мою адресу висловив колишній заступник 17-ої Криворізької танкової дивізії полковник запасу С.Петровський. Це відбулось під час "открытого собрания ветеранской организации 17 Криворожской танковой дивизии".
Час усе розставляє по своїх місцях. У самому центрі Дніпропетровська, на головному проспекті, відкритий пам’ятник першому почесному громадянину міста Олександру Миколайовичу Полю — великому подвижнику, підприємцю, правозахиснику, меценату, знаменитому колекціонеру, людині, яка «оживила край і воскресила Катеринослав».
На останній в часі сесії міської ради у новій редакції затверджено Положення про порядок встановлення меморіальних дошок та пам’ятників у Кривому Розі, а також внесено зміни до складу відповідної міської комісії. Втім, принципових змін не відбулося, а «вузьких місць» залишається достатньо. Як жартують у народі, хочеш загубити ідею — створи комісію.
