НАДАЮ СВОЇ ПОЯСНЕННЯ (АБО СВІДЧЕННЯ)Носію суверенітету і єдиному джерелу влади в
Україні - народу, який здійснює владу безпосередньо і через органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, ПРО
ВЧИНЕНІ МНОЮ ТА ІНШИМИ УКРАЇНСЬКИМИ ГРОМАДЯНАМИ КРИВОГО РОГУ ДІЇ ЩОДО
НЕДОПУЩЕННЯ ШТУЧНОГО СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЗМІНИ СТАТУСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ЯК ДЕРЖАВНОЇ У МІСТІ КРИВИЙ РІГ МІСЬКИМ ГОЛОВОЮ КРИВОГО РОГУ ПІД ЧАС
ЙОГО ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ.
"...Є нагальна потреба об’єднання всіх, хто вважає себе українцями і хто прагне для себе та своїх дітей кращого життя. А це 46 мільйонів громадян. Тому перший для нас висновок – має бути сформована, і вона буде сформована, загальнонаціональна політична сила. Ніяка не партія і не політична структура однієї або двох областей, регіонів. Бо ситуація економічна і політична просто змушує до цього тих, хто ще донедавна вагався до об’єднання. Навіть ті, хто раніше бачив себе лише вождем, починають розуміти це, і тепер мусять себе позиціонувати нарівні зі звичайними членами громадських організацій..."
"...Перший світоглядний висновок, який ми зробили і будемо обстоювати завжди, – це усвідомлення необхідності демонтажу совкової антиукраїнської системи, яка все ще панує в нашій державі. Починаючи від репресивних правоохоронних органів до чиновників і корупції, які є реальним уособленням радянської, паразитуючої, антиукраїнської системи. Наш патріотизм – це конкретна дія проти совкової антиукраїнської спадщини. Те, що вона є антиукраїнською, кожен громадянин відчуває щодня..."
Україна - основна мета, надзавдання геополітичного наступу. Без України не буде "Великої Росії". Це ключовий момент аналізу кремлівських політиків і аналітиків. "Нам не потрібен Крим. Нам потрібна вся Україна", проголосив свого часу віце-спікер російської Держдуми. "Росія наступатиме доти, доки її не зупинять", - проголосив радник президента Росії Дугін.
Мне 31 год. Я не смогу жить по другому. Мой прадед тогда, в 1945 году, когда отказался стрелять в своих, примирился. Они давно примирились. Мы же ненавидим друг друга. Моё наследство – это медали. Все мои деды и прадеды воевали и многие погибли. Сегодня для меня – день Победы. Я каждому вырву глаза, если кто посмеет хаять память моих предков, но я также каждому вырву язык, если кто посмеет плевать на мою страну. Для меня Бандера – герой. Голодомор и 70 дет совка – это геноцид. Украина – независимое государство. Мразь -, которая сегодня руководит моей страной, будет низвергнута. По другому я жить не умею. Так меня воспитала советсткая система. -погибнуть ради своей земли. Но тепер моя Родина это Украина. Это я говорю, как пионэр... Слава Україні...
За Гітлера в Україні голоду і людоїдства не було, а за кремлівської владі вони були... Їде переможець війни на парад в німецькому мерседесі, і в нього георгіївська стрічка тріпочеться... Самогубство Фадєєва пов`язане з появою Олега Кошового...
Те,
що
відкривається, коли вперше переглядаєш карту голосування «проти
всіх» у другому турі президентських виборів 2010 року , я б назвав
просто: «лінія Ющенка». Саме «лінія Ющенка» – як технічно досконалі на
момент початку Другої світової війни смуги фортифікаційних укріплень:
«лінія Маннергейма» у Фінляндії, «лінія Мажіно» у Франції, ще декілька,
не менш потужних, але значно менш відомих.
Єдина, але дуже
важлива відмінність «лінії Ющенка» від вищеназваних полягає в тому, що
це не лінія оборони - це лінія наступу...
Здивував також
величезний графіті-напис на бетонній стіні міського ринку
«Слава Україні! Смерть ворогам!», жодним чином не заплямований і не
перекреслений, який, схоже, вже давно там знаходився, судячи з трішки
вицвілих літер. У Львові більшість таких написів часто перекресленні,
іронічно «виправленні», часто - з сороміцьким аспектом.
Попри все, Єхануров підтримав призначення другого уряду Тимошенко,
причому його депутатський голос став вирішальним. Сам Єхануров став у
цьому уряді міністром оборони, і вже скоро гучно побив горщики з
прем’єркою, різко критикуючи її економічну політику. Тимошенко знову
домоглася відставки Єханурова руками Ради – за звинуваченнями в
корупції.
"...Є нагальна потреба об’єднання всіх, хто вважає себе українцями і хто прагне для себе та своїх дітей кращого життя. А це 46 мільйонів громадян. Тому перший для нас висновок – має бути сформована, і вона буде сформована, загальнонаціональна політична сила. Ніяка не партія і не політична структура однієї або двох областей, регіонів. Бо ситуація економічна і політична просто змушує до цього тих, хто ще донедавна вагався до об’єднання. Навіть ті, хто раніше бачив себе лише вождем, починають розуміти це, і тепер мусять себе позиціонувати нарівні зі звичайними членами громадських організацій..."
Україна - основна мета, надзавдання геополітичного наступу. Без України не буде "Великої Росії". Це ключовий момент аналізу кремлівських політиків і аналітиків. "Нам не потрібен Крим. Нам потрібна вся Україна", проголосив свого часу віце-спікер російської Держдуми.
Мне 31 год. Я не смогу жить по другому. Мой прадед тогда, в 1945 году, когда отказался стрелять в своих, примирился. Они давно примирились. Мы же ненавидим друг друга. Моё наследство – это медали. Все мои деды и прадеды воевали и многие погибли. Сегодня для меня – день Победы. Я каждому вырву глаза, если кто посмеет хаять память моих предков, но я также каждому вырву язык, если кто посмеет плевать на мою страну. Для меня Бандера – герой. Голодомор и 70 дет совка – это геноцид. Украина – независимое государство. Мразь -, которая сегодня руководит моей страной, будет низвергнута. По другому я жить не умею. Так меня воспитала советсткая система. -погибнуть ради своей земли. Но тепер моя Родина это Украина. Это я говорю, как пионэр... Слава Україні...
За Гітлера в Україні голоду і людоїдства не було, а за кремлівської владі вони були... Їде переможець війни на парад в німецькому мерседесі, і в нього георгіївська стрічка тріпочеться... Самогубство Фадєєва пов`язане з появою Олега Кошового...
Здивував також
величезний графіті-напис на бетонній стіні міського ринку
«Слава Україні! Смерть ворогам!», жодним чином не заплямований і не
перекреслений, який, схоже, вже давно там знаходився, судячи з трішки
вицвілих літер. У Львові більшість таких написів часто перекресленні,
іронічно «виправленні», часто - з сороміцьким аспектом.
